Виховні заходи :

                   Мелодія слова солодка й святкова

Ведучий. «Мова – життя духовного основа», -- сказав хтось із мудрих. А ще: «Скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина».

«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», -- писав Т. Шевченко.Ми не будемо сперечатися з видатними людьми, тим більше, що всі, тут присутні, -- знавці рідної мови!Сьогодні ми будемо змагатися в знаннях з рідної мови та визначати найкращого серед найкращих!Переможець отримає почесне звання «Кращий мовознавець року».1 завдання. Запитання для всіх учасників. Потрібно дати правильну відповідь  і вийти в десятку найкращих.n Який документ стверджує, що українська мова – державна мова України? (Конституція України)
n Скільки букв в українському алфавіті? (33)
n Як називаються звуки людського мовлення, які можна проспівати?  (Голосні)
n То чому нашу мову називають мелодійною, співучою? (У словах нашої мови багато голосних, збіг приголосних -- рідкість)
n Кого називаємо основоположником української літературної мови? (Т.Г. Шевченко)
n Звідки взято такі слова: «Спочатку було Слово. Слово було Бог. І Бог був Слово».  (З Біблії)
n Чому в кінці речення ставимо крапку?  (Містить закінчену думку)
n Яку тему з мови вивчаєте? (Розкажіть будь-яке правило із теми, визначення)
n Як називають людей які пишуть художні твори? (Письменники)
n Як називаються люди, які вивчають мову? (Мовознавці, філологи)
Визначається 10 учасників, яким роздаються чисті аркуші паперу (візитки), де вони записують своє ім*я та клас. Тут ставляться бали учасників.Кожному учаснику вручається ще й заохочувальний приз – ручка.За цей конкурс кожному – по 1 балу.2 завдання. Розповісти вірш чи вислів про мову.3 завдання. На дошці записано текст.Калина.Будь-якої пори привабливий калиновий кущ. Літньої пори чарує розкішною зеленню густого лапатого листя. До перших заморозків рослина пишається золотим убранням.Узимку калинонька вабить їстівними ягодами. Яскравими вогниками полум*яніють вони серед голого потемнілого гілля.Учасникам даються завдання на карточках такого змісту: виписати іменники, виписати прикметники, виписати дієслова.Час – 3 хвилини, після цього текст закривають.4 завдання. Тест.1.Яким стилем написано підручники?а)художнім;б)науковим;в)публіцистичним.2.Якщо вам потрібно написати твір про домашнього улюбленця, щоб зміст відповідав на питання «що відбулося?», то тип мовлення буде:
а)опис;б)розповідь;в)роздум.3.Найменша одиниця людського мовлення:а)слово;б)звук;в)речення.4.У реченні підметом буде слово:а)кожен;б)край;в)звичай.5.Як називаються слова, що у реченні залежать від одного слова і відповідають на одне й те ж питання?а)головні члени речення;б)однорідні члени речення;в)вставні слова.6.У якій особі стоять дієслова чуєш, смієшся, знаєш?а)у 1;б)у 2;в) у3.5 завдання. Закінчити прислів*я.Хто не робить, ….(той не їсть).Хто багато читає, ….(той багато знає).Хто питає, …. (той не блудить).З ким поведешся, ….(від того й наберешся).Менше слів, …. (а більше діла).6 завдання. Записати речення без помилок.Сова в день мовчить а в ночі кречить.Нелізь у горох той нискажиш ох.Коло носа вєця а вруки недаєця.7 завдання. Відгадати загадку.Ввечері вмирає, а зранку оживає.  (День)Їхав пан, у воду впав, сам не змочився, а води побільшало.  (Дощ)Сам маленький, а шуба дерев*яна.  (Горіх)У зеленій оболонці, а всередині -- мов  сонце.  (Кавун)Коло вуха завірюха, а у вусі – ярмарок.  (Вулик)Підраховуються бали.Ведучий. Завершився конкурс, на якому ви показали знання з мови, виявили вміння використовувати ті знання, які здобули у школі, порадували тим, що знаєте фольклор.Переможцем конкурсу став (стала) ….Ми вітаємо …, даруємо на пам*ять  …. Та присвоюємо звання кращого знавця мови.А тепер попросимо переможця розповісти нам про те, що допомагає йому так гарно знати мову.(Слово переможця).Мій рідний край і мова  солов*їна.Мета: Виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати розуміння того, що українська мова – наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.Оформлення класу. Вишиті рушники, хліб на столі, фізична карта України; на плакатах державні символи – герб і прапор, запис гімну, фотографії рідного села.                                   Хід заняттяДівчинка.              Добрий день вам, добрі люди!                               Хай вам щастя-доля буде,                                Не на день і не на рік,                                А на довгий-довгий вік.Хлопчик.                Гостей дорогих ми вітаємо щиро,                                Стрічаємо з хлібом, любов*ю і миром.                                Для людей відкрита хата наша біла,                                Тільки б жодна кривда в неї не забігла.Шановні учні, діти, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на щире слово, на бесіду мудру, на свято української мови і землі.Дівчинка.  Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір*я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.Хлопчик.    У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову.Україна – золота чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть.                     Україна – це земля, де ми народилися і живемо, де живуть наші батьки, де жили наші предки. Це наша мати – Батьківщина.На білому світі є різні країни,Де ріки, ліси і ланиТа тільки одна на землі Україна,А ми її доньки й сини.Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,І квіти усюди ростуть…Та тільки одну БатьківщинуМи маємо…Її Україною звуть.1-й учень.    Люблю тебе, моя Вітчизно мила,                      Твої поля і небо голубе,                      Бо ти дала мені малому крила,                      Та як же не любить мені тебе! 2-й учень.    Люблю тебе я, мила Україно!                       І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.                       Я буду вчитись в школі на «відмінно»,                       Щоб мною ти пишатися могла!3-й учень.     Люблю твої ліси, струмки, джерельця                       І все-усе, що є в моїм краю!                       Тепло долонь, і розуму, і серця                        Я Україні милій віддаю!4-й учень.   Україна моя починається                     Там, де доля моя усміхається,                      І, як небо, як даль солов*їна,                      Не кінчається Україна.5-й учень.   Україно! Ти для мене диво!                     І нехай пливе за роком рік,                      Буду мамо, горда і вродлива,                      З тебе дивуватися повік.6-й учень.   На землі великій                     Є одна країна:                     Гарна, неповторна,                     Красна, як калина.7-й учень.   І живуть тут люди                     Добрі, працьовиті                     І скажу, до речі,                     Ще й талановиті.8-й учень.   Землю засівають                     І пісні співають,                     На бандурі грають                     І вірші складають.                     Про ліси і гори,                     І про синє море,                     Про людей і квіти…                     То скажіть же, діти,                      Що це за країна?Разом. Наша велика славна Україна!(Учні виконують пісню «Це моя Україна»).            1.Зацвітає калина,               Зеленіє ліщина,              Степом котиться              Диво-луна.Приспів:Це моя Україна,Це моя Батьківщина,Що, як тато, і мама, одна.(Двічі)               2.Пролягають дороги                   У зелені діброви,                   Що ростуть на початку села.Приспів.                 3.Річка Бурчак протікає,                   Наріжжя вмиває,                   Щоб була наймиліша вона.Приспів.                   4.Червоніє калина,                    Опадає ліщина,                    Осінь щедра прийшла й золота.Приспів:   Це моя Україна,                   Це моя Батьківщина,                   Гріє серце і душу вона.Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.Учні(хором). Це наша рідна мова.Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.Учениця. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось вміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова – чудова, мелодійна, багата.Учень. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ – патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.Учениця. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, а саме у 1991 році. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли і не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.Учень. Бо й не змовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її як перлину, щоб колись заговорили нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна наша українська мова.1-й учень.  Яка ж багата рідна мова!                   Увесь чарівний світ у ній!                   Вона барвиста і чудова,                  І нищити її не смій!2-й учень. Вона про все тобі розкаже,                   Чарівних слів тебе навчить,                   Усе розкриє і покаже,                    Як правильно у світі жить.3-й учень. В ній стільки слів,що й не збагнути!                   І приказок і порівнянь.                   А мову знаючи, здобути                   Ти зможеш просто безліч знань.4-й учень. То ж мову вчи і прислухайся                     До того, як вона звучить.
                   І розмовляти так старайся,                    Щоб всім її хотілось вчить.5-й учень. Вона ж у нас така багата,                   Така чарівна, як весна!                   І нею можна все сказати,                   І найрідніша нам вона.Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто не був з вас в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник – невід*ємна частинка нашого побуту. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує йому рушник, як оберіг від лиха.(Учні виконують «Пісню про рушник», сл. А. Малишка, муз. П.Майбороди).1.Рідна мати моя, ти ночей не доспала,І водила мене у поля край села,І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя дала.2.Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,І зелені луги, й солов*їні гаї,І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,І засмучені очі хороші твої.1-й учень.   Ми дуже славим весь наш край                     І любим Україну:                     Її лани, зелений гай,                     В саду ясну калину.Символами України завжди були хліб, рушник та калина.2-й учень. Зацвіла в долині                   Червона калина,                    Ніби засміялась,                    Дівчина-дитина.                    Любо, любо стало,                    Пташечка зраділа                     І защебетала. 3-й учень.  У полі калина, у полі червона
                    Хорошенько цвіте                    Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний,                    Не цураймося, признаваймося,                    Бо багато нас є.4-й учень. Кожна пора року дарує свою красу: весна – ніжні білі квіти, осінь – червоні ягоди. Важко уявити сільське подвір*я, де б не ріс кущ калини. У канадців – клен, в росіян – берізка, а в нас верба й калина.5-й учень. Перша квіточка – наша родиночка,                   Друга квіточка – рідна сторона.Так говорять в пісні про калиновий цвіт. На луках і узліссі можна побачити цілі калинові гаї. Правду каже прислів*я: «Без верби і калини нема України».6-й учень.  В народі кажуть: «Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте». Часто матері колихали своїх маленьких діток, сидячи під калиною. А як потрібна була калина на весіллі! Коли випікали коровай, то прикрашали його калиною.(Учні виконують пісню «На калині», сл. А.М*ястківського).1.На калині мене мати колихала,Щастя-долі в чистім полі виглядала.Ой калинонька червона, не хилися,Від землі ти сили-соку наберися.2.Ті літа давно минули, відлунали,Як мене гілля високе колихало.Знов калина коло млина розквітає,Мого рідного синочка забавляє.3.Виростай же, мій синочку, мій соколе!Тобі щастям колоситься рідне поле.Пролягла тобі на зорі путь орлина,І в дорогу проводжає цвіт-калина.1-й учень. Слово рідне! Шум дерев!                   Музика зір блакитнооких,                   Шовковий спів степів широких,                   Дніпра між них левиний рев.2-й учень. Із слова починається людина,                   Із мови починається людина,                   Моя ласкава, мамина, єдина –                   Щебече соловейко на весь світ.3-й учень.  Бентежна, тополина, калинова                    Не випита, не вибрана до дна –                    Це наша українська рідна мова,                    Немов бандури вічної струна.4-й учень. Моя земля – це гори темнолиці,                   Навчили мови рідної мене                    І підняли мене немовби птицю,                    Під склепіння неба тихе і ясне.5-й учень.  Може, десь земля є краща й вища,                    А над нею небо золоте,                    Та мені найкраща та, де вишня,                    Там, де вишня мамина цвіте.Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.1-й учень.  Друзі шановні,                    Вдячні ми всім,                    Хто прийшов на це свято.2-й учень.  Ми – українці – велика родина,                    Мова і пісня у нас солов*їна.                    Квітне в садочках червона калина,                    Рідна земля для нас всіх Україна.3-й учень.  Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово!                    У барвінки зодягайся, українське слово.                    Колосися житом в полі, піснею в оселі,                    Щоб на все життя з тобою ми запам*ятали,                   Як з дитячої колиски мову покохали.4-й учень.  Вже кінчилось свято                   І прощатись нам пора.                   Ми бажаємо ВітчизніРазом. Щастя, миру, добраМова рідна, слово рідне…Святково прибраний клас. На стінах – портрети українських письменників, плакати з висловлюваннями про мову, слово.                          НАКАЗ«Вельмишановна громадо нашого міста! Нині світле свято зібрало вас у цьому залі. Зібралися люди добрі на свято своє, свято традицій, народних пісень вольних, мови рідної. І прославимо в цей день пісню українську, мову рідну. Хай у віках живе діло славних рук і не висихає джерело душ людських і традицій народних!По цьому бути!»                     (Звучить пісня.)(На сцену виходять Господар і Господиня. Усі в українському одязі з короваєм.)Господиня. Зі святом вас шановні добродії, шанувальники рідного слова. Сьогоднішня зустріч – ще одна сходинка до нашого взаєморозуміння, до родинного єднання в сім*ї вольній, новій.Господар. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до сліз, зачувши рідне слово.Господиня. Шановні діти, учителі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб, сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше – торжество рідної мови.Господар. Гостей дорогих  ми вітаємо щиро, стрічаємо хлібом, любов*ю і миром. Прийміть коровай наш із жита-пшениці.Ведучий. Мова – то цілюще джерело. Хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги. Століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе у слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води.Ведуча. Україна – золота чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народилися і живуть. У глибину століть сягає історія нашого народу. І чим більше проходить часу, тим яскравіше ми її уявляємо. Пізнати історію рідної сторони і рідної мови нам допомагають книги та самобутня творчість нашого народу: мелодійні пісні та думи, барвисті коломийки та ліричні хороводи, чарівний фантастичний світ казок. Хай же сьогоднішнє свято відкриє перед вами, дорогі друзі, розум, мудрість, гумор нашого талановитого народу.Ведучий.  Любіть Україну у сні й наяву,                   Вишневу свою Україну,                   Красу її, вічно живу і нову.                   І мову її солов*їну.              1-учень.  Як гул століть, як шум віків,                   Як бурі подих, рідна мова,                   Вишневих ніжних пелюстків,                   Сурма походу світанкова.                   Неволі стогін, волі спів,                   Життя духовного народу.2-учень. Мамина пісня, батькова хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, добре слово, традиції та обряди – це криниця невичерпного народного життя. Бережіть свою одвічну колиску і спокій на землі.       О, не згуби ти свого родоводу,       Безсмертна мово, рідна і терпка.        Ти є душа співучого народу,        Що був, і є, і буде у віках.3-учень. Трембітна мово. Музика. Калино.                 І споконвічна й назавжди моя.                 До тебе завжди я душею лину.                 Марія… мрія… мамине ім*я.                 Зорею, казкою ти снила тихо,                 Коли в колиску клала немовля,                 Вела за ручку, берегла від лиха                 І вчила перше слово вимовлять.4-учень.  Розквітай же, мово,                 І в родині, і у школі,                 Й на заводі, і у полі.                 Пречудесно, пречудово –                 Розквітай же, слово.              Інсценізація казки про частини мови.Дійові особи: Ведучий, Іменник, Прикметник, Займенник, Числівник, Дієслово, Прислівник, Прийменник, Сполучник, Граматика.Ведучий. За горами високими, за морями глибокими є славна та благодатна земля. З давніх-давен під блакитним небом там вирощують золоті хліба, плекають квітучі сади, складають найкращі в світі пісні. Владарка цього краю – Мова Солов*їна. Держава її поділена нвва князівства з дивними назвами: Лексика, Фонетика, Граматика, Стилістика. Одного разу     княгиня Граматика викликала своїх дітей – доньку Морфологію та сина Синтаксиса – і звеліла їм:  -- Зберіть у палац усіх моїх вельмож, хочу почути, який лад і порядок дають вони в князівстві, чим займаються мої піддані, чи вміють шанувати злагоду та єдність…І прийшли до палацу вельможі, і кожен сказав слово про себе та свою родину.Іменник. Я вітаю тебе, пресвітла княгине, від імені найчисельнішого, найважливішого, найчастіше вживаного племені слів. Ми, іменники, називаємо все: предмети, явища, почуття… Ось погляньте: світить (що?) сонце, кругом ( хто?) діти. Ліс, поле, річка, море, хліб, роса, машини… Мама і тато, бабуся й дідусь, друг і товариш… Країни і планети, океани та галактики – усе відповідає на запитання: хто? що? Як сонце і вода породжують усе живе на землі, так і ми живемо мову. І в реченні можемо бути будь-якими членами…
Прикметник. Усе, що сказав мій брат Іменник, -- правда. Та не слід забувати інші племена. Без мене, Прикметника, не скажеш, що квітка – гарна, дівчина – вродлива, матуся – ніжна, а Вкраїна – рідна.Що молодість – прекрасна, дитинство – незабутнє, а старість – мудра.Що Бог – милосердний, земля – свята, хліб – насущний, наука – потрібна, злодійство – ганебне, а книга – безцінна… Адже важливо знати не тільки, хто ми, а й який, яка, яке, які ми.Займенник. Я не можу вихвалятися, як Іменник і Прикметник, бо ми Займенники. Не такі чисельні й не такі яскраві й пишні.Нас небагато, ми маленькі, але завжди готові прийти на допомогу ближньому, посівши його місце у мовленнєвому потоці. Я і ти, ми і ви, він, вона, воно, вони – усі ми, Займенники, вірно служимо Матінці Мові і, як повнозначні її частини, сумлінно виконуємо свою синтаксичну роль…Числівник. Усім хочеться заможно жити. А якщо хочеш бути багатим – мусиш уміти лічити гроші. Отож без нас, Числівників, годі й братися хазяйнувати! А чи знали б ви, скільки тисячоліть існує наша материнська мова, коли засновано Київ, у якому році хрестили Русь, скільки років прожив Тарас Шевченко?І кількість і порядок при рахунку – за все це відповідаємо ми, Числівники.Дієслово. А без мене взагалі не можна уявити життя. Зі мною сонце світить, земля родить, люди працюють, діти граються, вчаться, ростуть. Я і хліб печу, і казку читаю, і одяг шию, і в морі плаваю, і Вітчизну люблю, і міста будую, і зло караю.Разом з Іменником ми – граматична основа речення, його головні члени: Підмет і Присудок…Прислівник. Так, брате Дієслово. Ти – рух, дія, думка, поступ. Але чи знали б усі, де, коли, як і з якою метою ти звершуєш свої справи, якби не ми, скромні Прислівники. Удень і вночі, влітку і взимку, давним-давно, колись і тепер – завше поруч з тобою – я, Прислівник. І, незважаючи ні на що, залишаюся незмінним.Прийменник. Я хоч і не маю самостійного значення, та виконую важливу і благородну місію. Я слова між собою єднаю, дружбі їх сприяю. Без мене не визирнеш у віконце, не розкажеш про кінофільм, не сядеш за стіл, не підеш до школи, не поділишся з другом.Сполучник. Ми з Прийменником – службові, вірно служим нашій мові. Приміром, я, Сполучник, з*єднаю однорідні члени речення, а прості речення зв*язую у складні.Граматика. Ви порадували мене, добродії, переконавши у тому, що її Величність Мова Солов*їна житиме і процвітатиме вічно. Бо всі ви живете дружно, в єдності й гармонії. А в єдності – сила народу.Усі. Боже, нам єдність подай.Ведуча. Із сивої давнини бере початок наша мова. Шлях її розвитку – це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких століть пережила наша невмируща мова.( Звучить класична музика. На сцені 12 учнів. Кожен із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови.)1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.1769 рік – видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів, текстів і церковних книг.1775 рік – зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи  при полкових козацьких канцеляріях.1862 рік – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.1863 рік – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.1876 рік – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.1884 рік – закрито всі українські театри.1908 рік – уся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов*язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.1983 рік – видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи – російські та українські, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.1989 рік – видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план.(Музика замовкає. Учениця із запаленою свічкою читає «Молитву» Ольги Яворської).                              МолитваГріховний світ вирує неспроста,Підступний Демон, що керує нами,Та піднімається нетлінно над вікамиВелична постать вічного Христа.О, Господи! Знайди нас всіх, знайди,Бо ми блукаєм хащами ще й нині,Прости гріхи й провини безневинні,І до спасіння всіх нас поведи.О, Господи! Зціли нас всіх, зціли,Всели в серця неопалиму мрію,Щоб ми, пізнавши віру і надію,Жорстокий світ добром перемогли.Моя прекрасна українська мова,Найкраща пісня в стоголоссі трав,Кохане слово, наше рідне слово,Яке колись Шевченко покохав.Ти все знесла: насмішки і зневаги,Бездушну гру ворожих лжеідей,Та сповнена любові і відвагиЗ-за грат летіла птахом до людей.Ти наш вогонь на темнім полі битви,Невинна кров, пролита в боротьбі,Тебе вкладаєм тихо до молитвиІ за спасіння дякуєм тобі.Ведучий. Першим скористався справжнім гумором малоросійського народу та його мовою Іван Петрович Котляревський, якого по праву називаємо сьогодні основоположником української літературної мови.Ведуча. А Тарас Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто відчув чудову, чарівну музику українського слова:                        Ну що б, здавалося, слова…                        Слова та голос –                        Більш нічого.                        А серце б*ється – ожива,                        Як їх почує!..Інсценізація твору Спиридона Черкасенка                  «Як Тарас ходив до залізних стовпів».(Виходять дійові особи: Тарасик та Оксанка.)Оксанка.( увечері сама на дворі).Пішли… Смеркає… Пізній час…Та де ж це справді той Тарас?..
Іще хвилинку почекаю,А потім… спать?.. Сама не знаю.
Тарасе, гей! Іди сюди!Та швидше ж, швидше-но іди!Тарас. Оксанко, ти?  Мене чекаєш?
Оксанка. Ну, й наробив же ти біди!Кажи хутенько, де блукаєш?
Тарас. Біди?   Якої?
Оксанка. Де ти був?
Гармидеру було багато:Тут мати лаялась, а татоПішли тебе шукати… Чув?
І Катря теж…Тарас. А я приїхавОце що тільки…Оксанка. Звідкіля?
Ти дуриш?   Га?
Тарас. Бодай так дихав, коли дурю!..Ген звідтіля!..Ходив побачити край світа.Оксанка. А де ж той край? Далеко?Тарас. Так. Пройти тре*лан великий жита,А потім гай, а там – байрак,А далі поле до могили.А там уже і світа край.Оксанка. А ти дійшов?Тарас. Н… ні… через гайВже перейшов був і щосилиШляхом був далі припустив,Та пострічався з чумаками…Такі смалеві з батогами…Передній з них мене спинив:«Куди, -- питає, -- ти мандруєшСупроти ночі? Ти ж малий.
Ще в полі, --каже, -- заночуєшІ вовк із*їсть тебе страшний!»Оксанка. Ой лелечко, як лячно!Тарас. Що? Лячно?
Тільки не мені!
Оксанка. Чумак пустив тебе, чи ні?
Тарас. «Ходить так пізно необачно, --Він каже. – Хлопче, ти звідкіль?»
«З Кирилівки», -- кажу.—«Ну маєш! –він знов, -- та це ж за двоє мильназад. Ти, -- каже, -- тут блукаєш?»
«Ні, йду туди, де світа край»…Чумак у регіт. Каже: «Чий ти?..
Коли з Кирилівки – сідай:На світа край тобі не вийтиСьогодні вже –небавом ніч…Ми ж підвезем тебе до хати,--Це буде ліпша, хлопче, річ».Я сів на віз… Воли здорові!Та круторогі!.. А чумакРозпитує: і що, і як,Сміється все на кожнім слові,Жартує… Люльку запалив.Давав мені теж посмоктати…«Гірке»,-- кажу. І не схотів.А ось село – городи, хати…« А он і наша! – я кажу,--Уже тут сам я добіжу».«Ну, що ж… як ваша – час вставати»,--Сказав чумак, спинив волів,Мене погладив по голівціІ потім з воза ізсадив.«Ходи здоров по цій мандрівці»,--Гукнув мене і засміявсь.А я подякував чемненькоТа через вулицю швиденькоДо хати нашої подавсь.Оксанка. Який сміливий ти! І вовкаТобі не страшно?Тарасик. Звісно ні.Оксанка. А мандрувать-то штука ловка!Хотілося б хоч раз меніПіти з тобою…Тарас. То ходімо…Лиш треба встати на зорі.До ранку будем на горіАж за селом…Побачим дечого багато,Як гай перейдем і байракТа вийдемо на ту могилу…Оксанка. Там світла край? Ну, розкажи ж!
Тебе ж діждалася насилу,А ти про це чомусь мовчиш.Тарас. Та що ж казати?..  Над землею
Схилилось низько небо там,Як сонце стрінеться з зорею,Як привітається із неюІ ляже потім спочивать…Оксанка. Та де ж?  Там є хіба домівка?Тарас. Ну, глянь! Така велика дівка,Того ж не знає, що стоятьСтовпи залізні там, де треба…А на залізних тих стовпахОбперто міцно стріху з неба…Ти розумієш?.. Синій дах…
Не дах, а той… ну, синя стеля,По ній крізь зорі в кришталі,А на уквітчаній земліПід нею й сонячна оселя,А в ній є ліжко золоте,Намет над ліжком, як тумани,Ліжник на ньому сріблом тканий…Оксанка.  Ой, як красно! Та де про теДовідавсь ти?Тарас. Ніде… Сам знаю!..Не ляже ж сонце під рядно,Як я чи ти! Адже ж воно,Ти знаєш, звідки?Оксанка. Звідки?Тарас. З раю,В раї ж скрізь злото і срібло!Оксанка. А де ж той рай?.. Чи ти не знаєш?Тарас.Чому ти так собі гадаєш?Про теє знає все село,Що рай на небі…там, де… мати…Я чув, -- коли ховали їх,То люди почали казати,Що підуть в небо до святих,Бо мук зазнали за життя…Немає мами… Потім тато…Лихую мачуху… Пуття…Відтоді… маєм… небагато…Чи бачить мама… чи й не зна?..
Любила дуже нас вона…Невже, мамунцю, ти не бачиш,Що мачуха… нас… лає й б’є…
Оксанка. Тарасику, ти той… ти плачеш?Відкрий же личенько своє…Не плач, Тарасику, не треба!Казали ненечка мені,Що бачить мама все це з неба –І те, що ходиш ти в рядні,Як те старча чуже під тином,Що кривдить мачуха й Степан,І побивається за сином,І Бог пошле тобі талан…Побачиш, любий… Витри сльози,А то іще побачить хтось…Ти не зважай на їх погрози…Стривай, скажу на вухо щось,--Журитись зразу перестанеш.На мене веселіше глянеш…Як виростеш, поберемосьІ будемо вже вкупі житиІ день, і два, і…  цілий рік…Тарас. Не день, не рік, а цілий вік.Оксанка. І разом будемо ходитиДо тих залізних до стовпів,Де ляже сонце на спочин…Тарас. А я збудую гарну хату,А в ній великую кімнату…Садок вишневий розведу…Тебе ж одягну, як паву,І в краснім тім раї-садуМи заживем тоді на славу…Оксанка. Посію гарні я квітки…Та посаджу ще і тополю…Тарас. І вже не будем кріпаки:Ми викупим себе на волю!..Оксанка. Неначе сниться… Красні сни:Тополя… хата…вишні, квіти.Тарас. І ми – самі собі пани,--Як схочемо, так будем жити…Ведучий. Любов до нашої Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, до пам*яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрості народної казки, прислів*я, пісні.Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська.  Вона нічим не гірша від італійської – така ж співуча, від російської – така ж багата. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. Отож, дбаймо про чистоту мови, щоб не опинитися у таких ситуаціях…( Діти розігрують мовні ситуації).Ведуча. А я хочу нагадати про найдавніші перли народної творчості – прислів*я, приказки, гуморески.(Учні читають народні гуморески Павла Глазового).Ведучий. Розвеселили вас гуморески, а під гарний настрій завжди хочеться співати.(Учні співають українську пісню).На сцену виходять Господар і Господиня.Господар. Шановне товариство! Швидко промайнуло наше свято.Господиня.  Ми були дуже раді і веселі, якби від нинішнього свята ви залишили б у своєму серці хоча б одну краплину любові до рідної мови.Ведучий. Сьогоднішнє свято ще раз показало нам усім, що значить для людей рідна мова. Це – тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це – наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляємо: «Я – українець. Син (або донька) цієї землі. Я пишаюся цим, люблю свій народ, свою землю, свою мову!»(Звучить пісня). Єдина – як матиМета заходу. Дати учням уявлення про розвиток української мови, поговорити про її  законодавчу базу; ознайомити їх із висловлюваннями про мову видатних діячів; виховувати в учнів любов і пошану до державної мови України.
Сьогодні ми з вами уявно помандруємо до музею української мови.Зала «Історична»Українська мова є національною мовою українського народу і бере свій початок із глибин віків. Вона створювалась зусиллями численних поколінь протягом кількох епох і стала однією з найрозвиненіших мов світу. Цією мовою створено багатющі скарби усної народної творчості, написані художні твори світового рівня.Прийняла я дарунок від нені – то мова,Тому скарбу ніколи не скласти ціни,Моє серце вона осяє барвінково,Будьте вдячні матусі і дочки й сини!Будьте вдячні народу, бережіть теє слово,Що гримить віками у битвах, в трудах,Воно визріло вже і співа колисково,Синя птиця народу – на буйних вітрах.                                                     Л. Забашта.У процесі формування та становлення української нації, інших націй світу, мова відігравала мобілізуючу роль. Первісні людські колективи вели кочовий або напівкочовий спосіб життя, долаючи великі відстані, пристосовуючись до різних кліматичних умов, використовуючи набуті навички. Добували їжу, освоювали територію. У цих умовах зрозуміле, рідне слово згуртовувало людей. Ми ніколи не дізнаємося про те, з яких слів, речень складалася первісна мова, які звуки були в ній, як вони вимовлялися, поєднувалися між собою. Але ми знаємо напевно, що потреба порозумітися між собою об*єднувала первісних людей за допомогою мовлення.Наша українська мова бере початок з давньо-руської мови. Приблизно з другої половини ХІІ століття у ній проявляються окремі елементи російської, української мов, котрі поступово формувались.У ранній період утворення народності серед населення панували традиції літературної мови Київської Русі. Поряд із мовою, яка формувалася на основі місцевих діалектів, існувала літературна книжна мова.Процес формування української мови супроводжувався зміцненням національної свідомості, відчуттям права на розвиток власної мови та культури та тривав до ХVІІ століття.
Сучасна українська літературна мова – це могутнє знаряддя освіти, культури, одна з найбагатших мов світу.Мово наша, мово,Мово кольорова,У ній гроза травневаІ тиша вечорова.Мово наша, мово –Літ минулих повість,Вічно юна мудрість,Сива наша совість.                             Ю.РибчинськийЗала «Законодавча»Українська мова пройшла довгий і тернистий шлях забобон, цькувань, прихованого та відкритого витіснення з ужитку. Та вона не загибла, а заново відродилась і розцвіла, стала державною мовою.Понад 3 тисячі мов у світі, але для кожного народу, кожної нації найближчою і найдорожчою є його рідна мова. Поняття рідної мови невіддільне від думки про рідний край, батьківську хату, материнське тепло. Рідна мова є одним із важливих засобів формування патріотичних почуттів, гордості за свій народ; вона є виявом його національної культури.Мова єднає між собою різні покоління людей, вона передається як заповіт, як найдорожча спадщина. Піклування про рідну мову, любов і повага до неї мають бути у центрі уваги кожної нації.Ще 28 жовтня 1989року Верховна Рада України ухвалила «Закон про мови», який надав українській мові статусу державної. У статті 25 цього закону, яка називається «Мова виховання і одержання освіти» сказано: «Вільний вибір мови навчання дітей є невід*ємним правом громадян України. Україна гарантує кожній дитині право на виховання і одержання освіти національною мовою».Умови для утвердження української мови виникли у зв*язку із проголошенням у 1991 році державної незалежності України. У Конституції України, ухваленій 28 червня 1996 року, закріплено державність української мови, необхідність її функціонування в усіх сферах суспільного життя. Стаття 10 Закону говорить, що «держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України».Проте положення про державність української мови  досі не реалізовано. Ми мусимо пам*ятати, що становище мови в державі визначається не стільки законодавчими документами, скільки волею її громадян. Від нас, українців, від нашої національної свідомості залежить, чи стане українська мова засобом спілкування між усіма громадянами України. Для цього кожен із нас має знати її, любити та берегти, дотримуватися її норм і правил.        Зала «Поетична»Українська мова є однією з найбільш розвинених і багатих мов світу. Багатство мови виявляється передусім у кількості слів. Володіння багатством засобів рідної мови дозволяє досягти точності вираження думок, виразності у висловленні почуттів, дає змогу сприймати й усвідомлювати зміст чужих висловлювань.Ще однією характерною особливістю української мови є її милозвучність. Українські поети з великою любов*ю та ніжністю ставилися до рідної мови, про це вони писали у своїх віршах.Наприклад, В.Сосюра палко закликав нас берегти рідну мову, розвивати, збагачувати її.В борні за щастя і за мріїу нас одна із ними путь,так будь же й ти, як син України,й своєї мови не забудь.Немеркнучим заповітом усім живим і ненародженим синам і дочкам України звучать слова Максима Рильського:Мужай, прекрасна наша мово,Серед прекрасних братніх мов.Живи, народу вільне слово,Над прахом царських корогов,Цвіти над ними веселково,Як мир, як щастя, як любов!Поет вважав, що «… мова – втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любіть її, вивчаймо її, розвиваймо її. Борімося за красу мови, за правильність мови, за багатство мови».Нам, українцям, треба любити рідну мову, леліяти її, плекати, «як парость виноградної лози», учити своїх дітей, онуків і правнуків – усе робити для розквіту українського слова, української пісні.Ми щасливі і горді з того, що на білому світі є справжнє, за словами поета, «диво калинове», -- наша співуча українська мова.Зала «Всезнайки»Тут на вас чекає конкурс на краще читання віршів про мову. Судити його буде журі у складі (називаються члени журі).  Переможці конкурсу будуть нагороджені призами.Зразки віршів про мову:                                  КлятваМова кожного народунеповторна і – своя;в ній гримлять громи в негоду,в тиші – трелі солов*я.На своїй природній мовіі потоки гомонять;зелен-клени у дібровіпо-кленовому шумлять.Солов*їну, барвінкову,Колосисту – на віки –українську рідну мовув дар дали мені батьки.Берегти її, плекатибуду всюди й повсякчас, --бо ж єдина – так, як мати –мова в кожного із нас!                               Буду я навчатисьБуду я навчатись мови золотоїу трави-веснянки, у гори крутої,в потічка веселого, що постане річкою,в пагінця зеленого, що зросте смерічкою.Буду я навчатись мови в блискавиці,в клекоті гарячім кованої криці,в кореневищі пружному ниви колоскової,в леготі шовковому пісні колискової,щоб людському щастю дбанок свій надбати,щоб раділа з мене Україна-мати.                                             А.Малишко                      Рідна моваМово рідна! Колискова,Материнська ніжна мово!Мово сили й простоти –Гей яка ж прекрасна ти!Перейшов усі світи я –Є прекрасних мов багато,Але першою, як Мати,Серед мов одна лиш ти є.Ти велична і проста.Ти стара і вічно нова.Ти могутня, рідна мово!Мово – пісня колискова,Мово – матері уста.                                                Іван Багряний                           МоваКолискова пісня, колискова –то найперша материнська мова.Пахне вона м*ятою і цвітом,чебрецем і суничним літом.Пахне молоком і споришами…Скільки в ній ласкавості і шани,Скільки в ній тривожності людської,і надій, і сивини гіркої…колискова пісня, колискова –то солодка материнська мова.                                                М.Сингаївський                            МоваЯк парость виноградної лози,плекайте мову. Пильно й ненастаннополіть бур*ян. Чистіша від сльозивона хай буде. Вірно і слухнянонехай вона щоразу служить вам,хоч і живе своїм живим життям.Не бійтесь заглядати у словник:це пишний яр, а не сумне провалля;збирайте, як розумний садівник,достиглий овоч у Грінченка й Даля,не майте гніву до моїх пораді не лінуйтесь доглядать свій сад.                                             М.Рильський                           Рідне словоЯк прислів*я чудове,йде від роду до роду,щоб народ – зодчий мови,мова – зодчий народу.Ти постаєш в ясній обнові,Як пісня, линеш, рідне слово.Ти наше диво калинове,Кохана материнська мово!                                                    Д.Білоус                      Рідна моваРозвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,у барвінки зодягайся, мов щире слово.Щоб на все життя з тобою ми запам*ятали,як з колиски дорогої мовоньку кохали.                                                       Л.ЗабаштаЗала «Дзвінкоголоса»Щиро вас вітаю у цій чудовій залі. Я запрошую усіх вас взяти участь у фестивалі української пісні «Диво калинове».(Визначаються групи чи окремі виконавці української пісні).Екскурсію закінчено. Сподіваюся, що мандрівка вам дуже сподобалася.Любі діти! Вивчайте, бережіть і плекайте рідну мову – квітучий сад українського народу.Вивчайте, любіть свою мову,Як світлу Вітчизну любіть,Як стягів красу малинову,як рідного неба блакить. Нехай в твоїм серці любовіне згасне священний вогонь,як вперше промовлене словона мові народу свого.Як сонця безсмертного коло,що креслить у небі путі,любіть свою мову й ніколиїї не забудьте в житті.Ми з нею відомі усюди,усе в ній, що треба нам є,а хто свою мову забуде,той серце забуде своє.Вона, як зоря пурпурова,що сяє з небесних висот і там, де звучить рідна мова,живе український народ.Народ наш, трудар наш і воїн,що тьму подолав у бою.І той лиш пошани достоїш,хто мову шанує свою…Любіть же, любіть свою мову,

Вкраїнськую мову свою.